Олексій Абрамов, який є виразним представником напрямку Нової львівської скульптури відкриває свою першу персональну виставку в рідному Києві.

Абрамов пристрасно любить і творить скульптуру, яка базується на львівській школі і одночасно її банить. В кожному творі є особливість тілесної пози чи виразу обличчя, які кардинально не продовжують скульптурну патетику минулого і відривають його роботи від «вилизаних» декоративних статуеток, якими довгий час блистали скульптори в пошуках свого ринку збуту.

Роботи Олексія однозначно сучасні. Чим далі, тим він легше працює. Поверхня дихає грубою свіжістю мокрої глини на моделі. Він шукає свій матеріал, перебираючи і експериментуючи з бетонами, глиною, пластиком, бронзою. Його майстерня це місце сили, яке більше нагадує лабораторію будівельних матеріалів зі станком для ліплення в кутку. Коли пишеш Олексію повідомлення із запитанням: коли він буде в майстерні, — він завжди відповідає, що вже там і буде до самого вечора.

За два роки після львівської виставки він розставив пріоритети і амбітно підійшов до першої персональної. Скульптури Абрамова не існують тільки в матеріальній застиглій формі, вони продовжуються в наших переживаннях і станах. Вони переслідують нас і відгукуються всередині.

Павло Гудімов