Послідовно досліджуючи тілесність як проекцію афективних складових свідомості, Тремба найчастіше обирає в якості об'єкта себе самого. В стінах арт-центру Я Галерея він пропонує себе в якості донору і робить це з позиції Тремби-художника – донора ідей, творів, думок, й з позиції Тремби-людини – буквально донора органів й рідин тіла. Серія напів-абстрактних живописних робіт у поєднанні з набитими на кахлі цілком фігуративними кінцівками, полемізує про природу художнього твору і мистецького висловлювання – не заперечуючи трансцендентну природу мистецтва, виводить на перший план його фізичне втілення. Таке близьке зокрема віденським акціонистам твердження, що тіло художника дорівнює твору мистецтва, може бути дотичним і творам Тремби, однак вже на наступному рівні переосмислення.