Чорне це ніч, Чорне це блекаут, Чорне це нафта, Це відсутність кольору, Це смуток і стиль,. Чорне це сукня від Шанель і квадрат від Малевича, Чорне це безодня, Це безмежність, Чорне це добро і зло, Це не вичерпний перелік чорних матеріалів. Вугілля, олія, бітум, акварель і метал, акрил, оксамит. Чорне це оптична ілюзія, Це протилежність білого, Це закриті двері, і широкі коридори

Ми починаємо роботу простору однойменною виставкою. Це в певній мірі наслідування відкриття основного простору Я Галерея у Львові на Шота Руставелі роботами Ігоря Яновича. Саме виставка “Чорне" дала шанс відсутньому кольору, відкрила його можливості і діапазон. Тут ми показуємо частини того проєкту, нові роботи Яновича і не лише. Усі обʼєкти експозиції чорні, повністю чи частково. Скульптури, картини, книги, кераміка. Може здатись, що лише один колір - це обмеження. Але так не вважав Пʼєр Сулаж, який зробив чорний наскрізною темою своєї творчості. Контрастом мазків на світлому фоні митець почав свій шлях у 1947 році і з часом лише зменшував частку білого. Це була не примха моменту чи спроба виділятись в мистецькому світі, а внутрішній поштовх: “Я працюю, керуючись внутрішнім поривом, прагненням до певних форм, кольорів і матеріалів, — пояснював він у 1950 році. — Вони говорять мені, чого я хочу, лише коли з'являються на полотні". Так не вважав Ентоні Тапʼєс, коли чорний колір допомагав йому задовільняти бажання гри з матеріалами на полотні: “Мої картини стали справжнім експериментальним полем битви... руйнування призвело до естетичного спокою". Так не вважав Річард Серра, коли змінював техніки та інструменти, але постійно обирав чорний для своїх малюнків. Відсутній колір став частиною дослідження руху, простору і часу в двовимірних роботах. Ми хочемо показати, що ховається в чорних мазках полотна, і чи ховається взагалі. Реалізувати бажане нам допомогли українські митці та мисткині та їхні нові точки зору на чорний. Кожна спроба дає унікальні результати, відкриває не досліджені раніше кути простого і неосяжного, відсутнього і присутнього кольору. Монохромні композиції, вибухи кольору з чорним у центрі, варіації на тему його меж і відтінків, чіткі і розмиті форми, неочікувані поєднання методів та інструментів, гра з агрегатними станами, чорний квадрат. На диво багато всього, як на єдиний колір. Ми продовжуємо список асоціацій про чорний колір цією виставкою. Кожен художник має свої причини обирати його. Свідомі чи випадкові – ці вибори однаково важливі для розмови про чорний, до якої ми вас запрошуємо.

Команда

Куратор – Павло Гудімов, Дизайн простору –Володимир Костирко, Дизайн – Катерина Большакова, Менеджмент – Анна Годун, Тексти – Павло Гудімов, Анастасія Левицька, Комунікації – Лідія Цикунова, Анастасія Левицька

Фото експозиції: Jarko Sebalo