В зимовий, перехідний час року кожен по-різному відчуває присутність вищого доброго, особливої сили, що нас тримає. Дорога до слона - індивідуальний шлях до персонального Бога, незалежно від віросповідання та релігії.

Твори цієї виставки є переосмисленням міфологічних сюжетів, міф живе у злободенності повсякдення і у банальності глобальних проблем, історія циклічна і все, що вже було пережито знову відтворюється у нових сенсах та контекстах. Давньоіндійська притча оповідає про групу сліпих людей, які, вперше зустрівши слона, хотіли зʼясувати як же саме він виглядає. Вони торкаються окремих його частин, і всі описують по-своєму. Ми всі пізнаємо, відчуваємо лише частину цілого. Поняття істини чи омани не мають універсальних трактувань. Наші знання, наші переконання та досвід доповнюють, складають разом загальну істину.

Дмитро Молдованов знайомий візуально, але непередбачуваний у своїх темах, інтерпретаціях та підходах. Він любить створювати всупереч. На противагу монохромності - щедра і смілива кольористика, флоурисценті фарби, вібруючі тони, що світяться. Правда. Давність міфологічної традиції, архаїчні сюжети невідомого нам побуту. А хіба ж вони не відчували те саме? Несправедливість, війна, занепад. Де вище, світле, добре?

Наш світ - ілюзія

Все, що оточує нас - наша особиста ілюзія, навколо якої ми вибудовуємо власні переконання. У кожного свій персональний Бог, свій “слоник". Дмитро як представник “нового наїву" створює власний унікальний світ: відчуває, інтерпретує, відображає. В темні часи ми дуже гостро розмежовуємо Добро і Зло. В часи небезпеки, ми звертаємося до вищого, доброго - абсолюту, що допомагає впоратися із випробуванями, бо залишатися наодинці - страшно.

Персональні історії стають універсальними. Під спільним небом, ми всі такі різні, так хіба не переживаємо одне й те саме. Що тримає нас в цьому світі? Для чого рухаємося далі і де ті орієнтири, що зводять всі точки, заповнюють гештальти, проставлять крапки на “і"?