Про виставку.

Продовжуємо експериментувати. Друга виставка в стінах чорного простору Ya Gallery Black. Цього разу ідея наближається до протилежного абсолюту. Ми знімаємо чорні полотна і впускаємо нестримний колір творчості Дмитра Молдованова. На зміну чорному квадрату прийшов помаранчевий лев, наївний синій витіснив монохром. Цікаво, чи втримають спалені стіни цю кольорову атаку, чи спрацює відсутній колір в такій близькій взаємодії з рештою спектра. Хто ми такі, щоб не продовжити дослідження чорного з новим набором інструментів і методів.

“Я просто скучив за синім". Цієї фрази Дмитра Молдованова достатньо, щоб описати його творчість за останній рік. Просто емоція, просто колір, просто сюжет. І, як ви здогадались, це зовсім не про простоту, чи неважливість. Це про відчуття, не обтяжені філософськими поясненнями, щирі, голі, особисті, передані безпосередньо на полотно. Це про трансформацію життя в мистецтво, настільки тісну, що межа між явищами поступово зникає. Ми не знаємо, чи вона ще є, чи розчинилась в банальному синьому. Але життя перетворюють на мистецтво сенси, навмисні й “просто", тому приступаємо до сліпого занурення. Можливо, нам пощастить, і води полотен Молдованова розкажуть трохи більше. Про війну, про радість, про людей, про життя.