Народилась 1994 року Чернівцях, де і провела дитинство. В рідному місті закінчила дитячу художню школу. Вступивши на філологічний факультет Чернівецького національного університету, продовжила займатися візуальним мистецтвом. В 2019 році стала фіналісткою конкурсу молодих митців України “ – “OBJECTS contemporary art prize". В результаті чого роботу Олі “Ув'язнений медіатор" було експонована на груповій виставці, де також виставляли твори Юрія Денисенкова, Віталія Протосені, Мирослави Шевченко та інших митців. Виставка проходила в “Шоколадному будинку" в місті Київ.
Після участі у 2019 році в мистецькій резиденції в Княжичах, Київської області, – художниця переїжджає до столиці, де в часи пандемії 2020-го року вони познайомились з Богданом Сокуром. “Ми познайомилися у 2020 році, на початку карантину коронавірусу. Я приїхала до нього, розраховуючи, що ми просто проведемо вихідні разом, а виявилось, що ми почали жити разом."
Під час локдауну вони разом працювали у своїй квартирі. А в 2021 році Богдан та Ольга спільно працювали на тримісячній резиденції “Spinnerei" в Лейпцигу, Німеччині. Починаючи з “Лейпцигського періоду" їх візуальні почерки стають ближчими один до одного.
“Ми не працюємо над якимось спільним проектом, – а скорше працюємо разом в одному просторі. І звісно, що від цієї взаємодії десь наші теми пересікаються."
Тематично творчість обох художників почала перетинатися у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення. Основною в творчості Ольги стала тема передчуття війни, що було пов'язано з її особистим досвідом. Мисткиня виросла релігійній родині, де читання Біблії було частиною її побуту з раннього дитинства. Хоч Оля вже не є віруючою людиною, проте з 2022 року ці ірраціональні відчуття постійно повертаються в її голову. Це і є основною темою живопису Ольги: роботи пов'язані з дитячими кошмарами про апокаліпсис та рефлексії на тему сьогодення нашої країни.
Творчість Олі завжди дуже тісно перепліталась із Німеччиною. Перша закордонна виставка, в якій вона взяла участь відбулась в Мюнхені. В 2022 році, вигравиши стипендію від Українського культурного фонду, Ольга деякий час перебувала у Дюссельдорфі, де мала змогу оновити свою надивленність на німецьке мистецтво, що суттєво вплинуло на її художню мову. Одними із улюблених художників для Ольги є: Макс Бекман, Ансельм Кіфер, Райнер Феттінг. Саме роботи Феттінга дуже зацікавили Олю виразною яскравою колористикою. Цей прийом, починаючи з 2022 року, художниця активно почала залучати і у власній творчості.
